ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 серпня 2008 року N 08/153

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою К. О. М. справу за його позовом до Управління Пенсійного фонду в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, встановила:

У березні 2007 року К. О. М. звернувся в суд із позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796).

У позові зазначав, що він як інвалід III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, встановлені статтями 50 та 54 Закону N 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність із вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки.

Старобільський районний суд Луганської області постановою від 30 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 6 грудня 2007 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У скарзі порушено питання про скасування постанови суду касаційної інстанції і залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статей 50, 54 Закону N 796. На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права скаржник наводить ухвалу цього ж суду від 19 грудня 2007 року у справі за аналогічним позовом Я. Ю. Г. до УПФ про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсій, якою рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову було залишено без змін.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції вказаних вище норм права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 49 Закону N 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - шість мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір такої пенсії згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій, К. О. М. є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, що становить 19,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України N 796, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи в задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що обчислення пенсій має здійснюватися з розміру 19,91 грн., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". При цьому послався на положення статті 54 Закону N 796, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Касаційний суд зазначив також, що застосування до спірних правовідносин норм статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом першим частини першої цієї ж статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Такі висновки Вищого адміністративного суду України не можна визнати обґрунтованими, а постанову - законною, виходячи з наступного.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи". Ця Постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Пунктом 2 постанови "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положенням статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких здійснюється розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України N 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування такої величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних із мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки Вищий адміністративний суд України помилково скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, його постанова від 6 грудня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу К. О. М. задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року скасувати, постанову Старобільського районного суду Луганської області від 30 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом другим частиною 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________

 
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 - 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 - 2009