ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
від 11 листопада 2008 року
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсій, встановила:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII).
Позивач зазначав, що він як інвалід II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону N 796-XII. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з останніми, ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Старобільський районний суд Луганської області постановою від 29 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 6 грудня 2007 року касаційну скаргу УПФ задовольнив, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і в задоволенні позову відмовив.
У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушив питання про скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, і залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 50, 54 Закону N 796-XII скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 року у справі за аналогічним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області, якою рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову було залишено без змін.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначених норм права і визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796-XII та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року N 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи в задоволенні позову, вважав, що обчислення пенсій має проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого постановою КМУ від 3 січня 2002 року N 1. При цьому він послався на статтю 54 Закону N 796-XII, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Касаційний суд також зазначив, що застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону N 1058-IV суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини 1 тієї самої статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.
Наведені висновки касаційного суду не можна визнати обґрунтованими, а його постанову - законною з огляду на таке.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнали, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України помилково скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2007 року скасувати, а постанову Старобільського районного суду Луганської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2007 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
В. В. Кривенко
Судді:
М. Б. Гусак
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
І. Л. Самсін
О. О. Терлецький